З 6 липня у Львівському Палаці мистецтв відкрита персональна виставку “МИ І ВОНО” київського графіка Олексія Ревіка, відповідно мистецького проекту “Червона лінія.
Свої роботи художник представляє у вигляді плакатів, які створив за допомогою кулькової ручки. Плакати створені під час повномасштабного вторгнення РФ. На них зображені події, пов’язані з агресією ворога. “Завдання плакату – мінімальними контрастними кольорами зображувати суть подій” – підкреслює художник.
Офіційне закриття 28 липня.Для довідки.
Олексій Ревіка – український художник. 43 роки. Народився в місті Мелітополь. Закінчив Київську Національну Академію образотворчого мистецтва та архітектури. За фахом – мистецтвознавець. Навчався в Міжнародній асоціації арт терапевтів у м. Київ. На основі однієї з арт терапевтичних методик розробив власну графічну мову. Як зазначає сам художник: “Я вчився для того, щоб отримати певні знання в цьому напрямку, знайти нові інструменти для висловлення в образотворчому мистецтві”.
У 2011 році, з метою просування та популяризації молодих українських митців, організував проект КультОфіс.
Експозицію МИ І ВОНО, яку представляє художник, увійшли твори з серії авторського плакату Червона Лінія, над якою працює з 24 лютого 2022 року. Ця серія активно експонується в антивоєнних проектах в багатьох країнах світу. ВОНО – це те, з чим стикнулася Україна та Світ у ХХІ столітті. Це явище можливо пояснити, визначити причини та передумови, але неможливо зрозуміти. ВОНО існує за рахунок руйнування, вбивства та знищення всього живого. Війну яку розв’язала росія проти України, має саме такий характер – знищення заради знищення. Не існує нічого такого, що вони можуть запропонувати нам. Їх цінності в минулому, їх сьогодення, це – мрії про можливе майбутнє, віра, це – смерть. Автор вважає, що художня діяльність є невід’ємною частиною руху спротиву, який українське суспільство протиставляє військовій агресії росіі, а також важливим інструментом комунікації за межами України задля привернення уваги та забезпечення всебічної підтримки з боку світового співтовариства.
А про свою майбутню творчість художник дуже гарно сказав в інтерв’ю Ярослава Куліша “Я думаю, якщо після перемоги я залишусь у форматі плакату, то технічно нічого не зміниться. Я далі працюватиму кульковою ручкою, використовуватиму ті ж кольори. Але меседж буде інший. Зараз я, як учасник цих подій, відчуваю те саме, що і громадяни України. Так і після перемоги я відчуватиму її, як і більшість громадян України. Я зможу передати ці відчуття, і вони будуть близькі всім. Тому я думаю, що нічого не зміниться в технічному плані”.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.