Альберт Комарі: ” Поки дихаю, сподіваюся”

Днями у Львівському Палаці мистецтв відбулося відкриття фотовиставки спортсмена, фотокореспондента, громадського діяча Альберта Комарі. Сьогодні А.Комарі – головний секретар Сторінка боксу і кікбоксингу Чернівецької області, Голова Чернівецької обласної організації у Ukrajnai Magyar Demokrata Szövetség та Ринг-анонсер у Джентльмени в ринзі. Яскрава особистість, куратор багатьох виставок, в тому числі, знаного румунського фотохудожника Штефана Тота і неперевершений улюбленець дітей які займаються футболом. Про виставку яку варто оглянути хоча б з позиції патріотизму та любові до дітей ми говорили з нашим гостем.

– Виставка «Футбол заради життя» експонується у Львівському палаці мистецтв вперше, але ви експонували її у Чернівцях. Розкажіть, що ви пропонуєте львівському глядачу?

– Запропонований проект складається з фотографій головними героями якого є діти. Всі фото, які є на цій виставці, представляють безліч футбольних благодійних проектів і турнірів, які були проведені у 2022 році. Тобто це роботи військового часу. Можна назвати, що це військова тематика. Її головна мета – проведення цих матчів, щоб відволікти дітей від війни. Дати їм можливість зосередитися на футболі і займатися своєю справою. І саме так вирішила зробити Чернівецька Асоціація футболу. Думаю, нам це вдалося, бо ми провели багато благодійних акцій і вирішили їх фініш закінчити саме такою фотовиставкою, яка проїдеться Україною, щоби показати як ми працюємо з сучасними дітьми і намагаємося зробити кращим їх майбутнє. Хтось зі зброєю в руках. В мене зброя – фотоапарат. Але всі ми йдемо до перемоги і працюємо на перемогу, в першу чергу для майбутнього ось цих дітей які i є майбутнім України.

– Ви сказали, що на цих фотографіях є діти, які приїхали до Чернівців, що постраждали внаслідок війни. Чи багато дітей бере участь у футбольних турнірах?

– Дуже багато. Адже в самих Чернівцях є достатньо дітей – хлопчиків і дівчаток, які займаються футболом і вони відображені на цих фотографіях. Окрім цього, в Чернівцях перебуває кілька футбольних команд евакуйованих із Сходу і Півдня, яких ми радо розміщуємо і даємо можливість грати і займатися футболом. Тому, дійсно, дітей є багато оскільки футбол є найпопулярнішим видом спорту.

– Що є цікавого у футбольній тематиці, яка вас приваблює?

– Це – емоції. Мене завжди приваблювали емоції. Вони, як у дорослих, так і в дітей, мало чим відрізняються. Оскільки, коли йде гра, тоді вони як щось одне – одне ціле, бо й дорослі і діти йдуть на поле заради перемоги. Вони грають з азартом і ми бачимо ці емоції, які є швидкоплинними. І для цього, щоб їх зафіксувати, ми й робимо ці фотографії. А найяскравіші емоції я якраз й відобразив на цій виставці.

– Серед тих світлин які ви нам представили є діти, які втратили батьків, родину?

– Я думаю, що так. Адже через ці турніри i акції перейшло понад десять тисяч дітей. Думаю, що в когось війна забрала родичів. Тим більше, ці фото потрібно експонувати, щоб хтось упізнав дітей із своєї родини.

– Розкажіть про себе. Як ви стали спортивним репортером?- Тут все просто. Я з дитинства любив спорт. Скільки себе пам’ятаю для мене спорт був понад усе. (Уточнюю який спорт). Спочатку були хокей і футбол. А згодом мене захопили й інші види спорту. Сьогодні я не можу виділити який, бо в мене є багато улюблених видів спорту. Я й сам спортсмен. Хоч репортером не мріяв бути, але став ним і від цього дуже щасливий. Бо показую людям здоровий спосіб життя.- Де тренуються діти у Чернівцях ?

– Тренування і змагання відбуваються на відкритих полях і закритих приміщеннях. І тому є така приказка «Футбол відбудеться за будь-якої погоди».

– Чого ви очікуєте від представленого фотопроекту ?

– Так як ця виставка на дитячу тематику, ми допомагаємо дітям. За підсумками цієї виставки у Чернівцях, нам вдалося продати 12 робіт із цих 40 і всі гроші пішли на подарунки дітям-сиротам. Зараз, коли виставка пішла Україною, ми також продаємо ці фото, за які пропонуємо номінальну вартість 1000 гривень, окрім цих, що вже придбані. Всі гроші підуть на допомогу дітям, які втратили батьків під час війни.

– Виставка ось цих робіт робіт – це також ваші емоції і емоції дітей. Чи є у вас побажання для людей, які будуть їх оглядати?

– Так . Звичайно. Шановне людство! Бережіть дітей! Намагайтеся їм допомагати, особливо тим дітям, які потребують допомоги і підтримки. Оскільки ми всі з вами є відповідальними перед цими дітьми за те, щоб в них було щасливе дитинство і в майбутньому вони виросли щасливими людьми.

– І наостанок. Ви є та особистість,, яку знає культурне і не тільке середовище. Тобто ви ваше ім’я культивується у соціумі як дуже порядна і чесна людина. Очевидно, ви маєте якийсь маятник на який орієнтуєтесь? Ваше кредо.

– Поки дихаю, сподіваюся.

– Дякую за інтерв’ю. Бажаю успіхів у житі.

Спеціальне інтерв’ю для Львівського Палацу митсецтв записала член НСЖУ Галина Фесюк

Фото світлини з архіву Альберто Комарі+

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.