Відкриття виставки з безкінечною історіє, яка немає початку чи кінця.

Сьогодні, 1 жовтня, у Львівському Палаці мистецтв відбулося відкриття мистецької виставки “100 років самотності”, в яку вкладено філософський зміст та безкінечну історію, що немає початку чи кінця.

Мистецьку подію відкрив генеральний директор Палацу мистецтв Юрій Возняк із привітання художників, які так чисельно взяли участь у виставці.

В експозиції представлено 120 робіт, зокрема, графіка, скульптура, живопис двадцяти шести художників із Закарпатської та Львівської областей, м. Київ.Серед робіт, мистецькі твори Василя Бажая, Ігоря Яновича, Миколи Бабака, Влодка Кауфмана, Олега Сусленка, Мирослава Бачькур тощо. На виставку представили картини молодих художників та метрів-законодавців концептуального мистецтва з початку відновлення Незалежності України.

Як вважає художник, куратор виставки Тарас Табака: “Ми знаходимося фізично між філософськими полюсами культур . Наша межа, це – ходіння по грані, яке не потребує агресивного висловлювання, є дуже чуттєвою, як наші українські пісні – мелодійні, витончені, душевні. Я б хотів, щоб у цьому стійкому світі ми забули про поняття довірливої бесіди. Про хороші речі не треба голосно говорити, а тихо. І ця самотність не є якихось відкритих людей і це не трагедія, це, може, щастя щось спостерігати і на чуттєвому рівні залишатися любити і довіряти один одному.

Кожна виставка несе натхнення. A ідейником цього натхнення є жінка. Тому до слова запросили мсткиню із Закарпаття Оксану Гармаш, яка, окрім привітання та вдячності співорганізаторам, зокрема, керівництву Палацу мистецтв, наголосила, що в час пандемії це – суголосся художників, які вимушено залишитися в майстернях під час Пандемії, все ж представили цю виставку для обміну думок, для огляду та відчуття прекрасного.

Фото: Юрій Марухняк

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.